2014-05-05

gzy_gzy: (Default)
2014-05-05 05:47 am
Entry tags:

39

Чомусь мені подобаються цифри, що кратні трьом:-)
Одне бажання сьогодні хочется загадати: хай, нарешті, мир прийде в мою країну!
gzy_gzy: (Default)
2014-05-05 03:01 pm

Я вже й не збиралася сьогодні щось писати...

Але, мимоволі натрапляючі всюди на масову істерію з Одеськими подіями, не можу відігнати одну думку.

Мені особисто дуже шкода загиблих. Всіх, хоч, може, і в різній мірі. Бо я майже впевнена: ті, хто стріляв по ході - врятувалися. Як ні – то все одно їх не вирахувати з такою впевненістю, щоб про них не жалкувати.

Та ось що не дає мені спокою: коли розстрілювали на Майдані Небесну Сотню, коли знаходили в лісі закатованих на смерть людей, коли пожежею унесло життя поранених з київського Дому профспілок – де були ті, хто зараз «перебуває в шоці» або сатаніє від гніву на «фашистів з ПС»?

Де були ті, хто зараз несе свічки під посольство? Хто «плаче і молиться» за загиблими? Я не кажу, що цього не треба робити. Але чи можна це робити вибірково? Хто ділить людей на «сорти»: за цими можна плакати і за них мститися, а ці – самі винні, «самі в себе стріляли»?

А тоді… Тоді ми в кращому разі чули «не можна битися з силовиками», а частіше «так вам і треба».

Хочеться спитати: чому?! Чому вам не було шкода тих, як шкода цих? Декотрі полюбляли казати про протести «чому майданівцям можна було, а сепаратистам – не можна?» То що змінилося?

Хочеться спитати: "чи достатньо ви християне?", або, може й "чи достатньо ви люди?"

Хочеться спитати…

Але чи варто?